Источники заболевания сердца

Забезпечення безпеки осіб які беруть участь у кримінальному судочинстві підстави та порядок застосування і скасування заходів безпеки

21.04.2015, 06:12
Автор: Uyrasan
Просмотров: 1696
Комментариев: 2


Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві
Постанова Пленуму Верховного Суду України
від 18 червня 1999 р. № 10


Розглянувши матеріали узагальнення судової практики у справах про посягання на життя, здоров’я, гідність, житло і майно суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві, Пленум Верховного Суду України висловлює занепокоєння з приводу поширення фактів втручання в діяльність судів і правоохоронних органів, посягання на життя, здоров’я, гідність і майно зазначених осіб.

У той самий час правоохоронні органи нерідко залишають без реагування повідомлення про погрози й інші протиправні діяння щодо суддів, працівників правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві. Не завжди ефективними є заходи по виявленню злочинців, які вчинили на них посягання. Суди на такі порушення й упущення не реагують, за наявності ознак злочинів, передбачених ст. 176-2 чи ст. 176-3 КК, обмежуються застосуванням до винних адміністративних стягнень.

Забезпечуючи в цілому правильне вирішення справ про злочини, вчинені щодо суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві, суди разом з тим допускають помилки при юридичній оцінці протиправних діянь і призначенні винним покарання, не вживають необхідних заходів до усунення причин вчинення злочинів та умов, що цьому сприяють.

Законом «Про Державний бюджет України на 1999 рік» на утримання загальних судів України передбачено асигнування, значно менші від потреби. Незважаючи на це, Кабінет Міністрів України скоротив їх розмір. Суди районного рівня розташовані, як правило, у не придатних для здійснення судочинства приміщеннях, де не забезпечуються охорона громадського порядку, безпека суддів, працівників суду й учасників судового розгляду. У більшості судів відсутні цілодобова охорона приміщень та засоби технічного контролю за поведінкою відвідувачів. Не всі заходи безпеки суддів, працівників суду та осіб, які беруть участь у судочинстві, здійснюються повноважними органами.

Органи виконавчої влади не додержують належним чином положень ст. 130 Конституції України та законів «Про статус суддів», «Про прокуратуру», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

Внаслідок тривалого ігнорування органами виконавчої влади вимог Конституції і законів України щодо забезпечення дійсної незалежності судів та захищеності суддів склалася вкрай небезпечна ситуація, яка ставить під сумнів можливість подальшого нормального здійснення судової діяльності по захисту прав і свобод громадян. Не враховується, що судді постійно перебувають у зоні конфліктів, зіткнення протилежних інтересів і пов’язаного з цим ризику, несуть велике психологічне й фізичне навантаження, зазнають погроз, посягань на життя, здоров’я, честь, гідність, майно з боку зацікавлених у розгляді тієї чи іншої справи осіб.

Захист прав і свобод людини, інтереси держави й суспільства вимагають вжиття радикальних заходів до створення умов для виконання судами і правоохоронними органами їх повноважень у повній відповідності з Конституцією і законодавством України.

У зв’язку з наведеним Пленум Верховного Суду України постановляє:

1. Визнати, що стан забезпечення безпеки суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві, є незадовільним і не гарантує об’єктивний та неупереджений розгляд справ, захист прав і свобод громадян.

Довести до відома Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України про необхідність невідкладного створення належних умов для функціонування судів і діяльності суддів та правоохоронних органів, здійснення практичних заходів щодо посилення державного захисту суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві.

2. Роз’яснити судам, що умисне невиконання вимог ст. 130 Конституції України і ст. 11 Закону «Про статус суддів» щодо забезпечення фінансування судів та належних умов для їх функціонування і діяльності суддів за певних обставин може розглядатись як прояв неповаги до суду. За наявності відповідних ознак такі дії можуть утворювати склад посадового злочину або злочину, передбаченого ст. 80-3 чи ст. 80-4 КК.

3. Судам потрібно мати на увазі, що точне й неухильне додержання вимог Конституції і законів України, які регулюють державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві, є однією з важливих умов виконання завдань правосуддя. Тому необхідно забезпечити розгляд кримінальних справ про злочини, вчинені щодо зазначених осіб, у повній відповідності із законом з урахуванням роз’яснень, що містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України від:

— 26 червня 1992 р. № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»;

— 12 квітня 1996 р. № 4 «Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів»;

— 27 грудня 1985 р. № 11 «Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ».

По кожному факту посягання на життя, здоров’я, житло, майно суддів, працівників суду і правоохоронних органів, а також осіб, які беруть участь у судочинстві, суди зобов’язані за наявності ознак злочину вирішувати питання про порушення кримінальної справи. У разі необхідності перевірити заяву або повідомлення про такий злочин слід порушити це питання перед прокурором в окремій ухвалі чи поданні. При судовому розгляді справ потрібно з’ясовувати причини вчинення зазначених злочинів та умови, що цьому сприяли, а також забезпечувати виконання окремих ухвал з цих питань.

4. Відповідно до ст. 16 Закону «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та ст. 22 Закону «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» у разі надходження письмової чи усної заяви особи, яка має право на державний захист, за наявності загрози життю, здоров’ю, житлу чи майну цієї особи або її близьких родичів голова суду або суд, у провадженні якого перебуває справа, зобов’язаний негайно прийняти постанову (ухвалу) про застосування заходів безпеки. У невідкладних випадках, коли згоду особи на її захист одержати неможливо, така постанова (ухвала) може бути винесена за ініціативою голови суду (суду) і за відсутності заяви з обов’язковим повідомленням про це особи, щодо якої прийнято рішення про її захист. У разі відмови такої особи від захисту потрібно керуватися ст. 17 Закону «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

При необхідності перевірити факти, на які посилається заявник, голова суду (суд) повинен не пізніше як у триденний строк здійснити перевірку та винести відповідну постанову (ухвалу). Про прийняте рішення заявник повідомляється в письмовій формі.

Реальність загрози встановлюється в кожному окремому випадку виходячи з конкретних обставин з урахуванням як об’єктивного, так і суб’єктивного критеріїв (змісту, часу, способу, інтенсивності погрози, даних, що характеризують особу, яка її висловлює, стосунків останньої з особою, яка бере участь у судочинстві).

Терміновість заходу безпеки означає негайне виконання постанови суду чи судді.

Якщо при перевірці факт загрози не підтвердиться, голова суду (суд) виносить постанову (ухвалу) про відмову в застосуванні заходів безпеки, яка може бути оскаржена до суду вищого рівня. Така скарга розглядається головою зазначеного суду невідкладно.

5. Якщо перед розглядом справи надійшли дані про те, що в ході судового засідання можливі посягання на життя, здоров’я, майно судді, прокурора чи особи, яка бере участь у судочинстві, а також знищення або пошкодження приміщення чи майна суду, розгляд справи не повинен розпочинатися до здійснення необхідних заходів безпеки. У такому випадку суд має відкласти або зупинити розгляд справи.

6. З метою запобігання розголошенню показань потерпілих і свідків, які викривають злочинців, за наявності пов’язаної з цим реальної загрози посягання на їх життя, здоров’я, житло чи майно суди мають розглядати кримінальні справи (особливо про злочини, вчинені організованими групами) в закритому судовому засіданні.

Вважати правильною в таких випадках практику допиту судом потерпілих і свідків у відсутності підсудного чи інших свідків з наступним оголошенням їхніх показань. Судами можуть застосовуватися також інші заходи безпеки потерпілих і свідків, передбачені ст. 15 Закону «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», зокрема додержання конфіденційності даних про їх особу (зміна анкетних даних), виклик їх до суду виключно через орган, який здійснює такі заходи, тощо.

Розгляд справи в закритому судовому засіданні, а так само застосування інших заходів безпеки провадяться за мотивованою ухвалою суду (постановою судді).

7. Головам судів потрібно підвищити взаємодію зі спеціальними підрозділами Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України по забезпеченню безпеки суддів, працівників суду й осіб, які беруть участь у судочинстві, в разі необхідності одержувати від цих підрозділів інформацію про стан виконання постанови (ухвали) про застосування заходів безпеки.

При встановленні факту невиконання або неналежного чи несвоєчасного виконання без поважних причин посадовою особою спеціального підрозділу постанови (ухвали), якщо це призвело до смерті особи, взятої під державний захист, заподіяння їй тілесних ушкоджень, її викрадення, знищення або пошкодження належного їй майна тощо, суд чи суддя зобов’язаний за наявності ознак злочину порушити кримінальну справу, а в разі необхідності перевірити такий факт — надіслати прокурору відповідне подання.

Якщо діяння посадової особи містять ознаки дисциплінарного проступку, суд чи суддя повинен порушити перед уповноваженим органом питання про накладення на цю особу дисциплінарного стягнення.

8. Голови Верховного суду Автономної Республіки Крим, обласних, міжобласного, Київського і Севастопольського міських судів, військових судів регіонів та Військово-Морських Сил при розгляді судових справ повинні постійно контролювати стан додержання вимог Конституції та законів України щодо забезпечення державного захисту суддів, працівників суду, правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві, і своєчасно порушувати перед уповноваженими органами питання про належне виконання цього законодавства.

Источник: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/3adf2d0e52...